До уваги батьків майбутніх першокласників
читаємо дитині
тЕРАПЕВТИЧНА
КАЗКА ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Кошеня Максик
Жило-було на світі кошеня Максик. Ви
скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше
кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися,
бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати
суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло
таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме
вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди
сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного
будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.
Довго чи недовго блукало кошеня
полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його
там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те,
що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі
цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.
– Початок цієї дороги гладкий,
рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і
радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які
дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші,
найкрутіші.
І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться
все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І
здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо
важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді
здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої
гори.
Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так
само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться
схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути,
але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою
впоратися швидше».
І тоді навчишся ти справлятися з
нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися
і боляче падати. Називається вона «Невдача».
Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні
стежки самі вибираються.
І все навколо, навіть вітри, сварять
тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева
навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки
твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній
вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору
і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.
Подякувало Кошеня добрій бабусі і
впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його
чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і
допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на
шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який
багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато
знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.
Запитання для обговорення після прочитання
казки:
1.
Навіщо кошеняті
знадобилося Знання?
2.
Перерахуйте
гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
3.
Тобі
доводилося з ними зустрічатися?
4.
Перерахуйте
всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
5.
Як ти
думаєш, що далі сталося з кошеням?
6.
Чи
згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?
Лабиринт души. Терапевтические сказки
(под редакцией О. В. Хухлаевой, О. Е. Хухлаева)
(под редакцией О. В. Хухлаевой, О. Е. Хухлаева)